«1+1=3» — це синергія можливостей.
Найбільшого ефекту проєкт досягне у партнерстві з Державою та органами місцевого самоврядування.

Без сталого доступу дрібних виробників до ринку збуту, навіть чинні державні інструменти — гранти, пільгові кредити — не дають очікуваного ефекту. Потрібно не лише фінансування, а екосистема розвитку, де ключову роль відіграє Держава.

Держава може стати каталізатором змін:

  1. Законодавче стимулювання кооперації.
    Податкові пільги та інші преференції створять сприятливі умови для об’єднання дрібних виробників в Кооперативи.

  2. Доступ до державних закупівель для малих фермерів.
    Це забезпечить стабільний попит і дозволить фермерам планувати виробництво.
  3. Підтримка агроаналітики.
    Регулярні звіти, прогнози та аналітика — основа ефективного планування в галузі. 
  4. Програма з підвищення культури споживання.
    Інформаційні кампанії сприятимуть зростанню внутрішнього попиту на якісну українську продукцію. 
  5. Дерегуляція для малого бізнесу. 
    Мінімізація адміністративного навантаження дасть змогу зосередитись на розвитку, а не на бюрократії.

💰 Інвестиції стануть природним наслідком. Такі кроки мотивуватимуть фермерів розвивати власну справу  та виведуть плодоовочевий ринок з тіні. А коли є чіткі правила гри, інвестиції приходять самі.

💸 Хто ж пройде повз можливість інвестувати в:

  1. вічний ринок споживання — овочі та фрукти потрібні завжди;
  2. галузь з мільярдним потенціалом масштабування — як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку;
  3. ринок з прогнозованим попитом та підтримкою Держави.

Так вже настав час перезавантажити плодоовочевий ринок України?
Чи ще зарано?

 яка Ваша думка? пишіть в коментарях...